Автором вілли був Шарль-Едуар Жаннере, відомий як Ле Корбюзьє — один із тих, хто перетворив архітектуру з ремесла на ідеологію.
Він не проєктував будинки у класичному сенсі. Він створював моделі майбутнього. Вілла Савой стала його особистим маніфестом. Саме в цьому проєкті Ле Корбюзьє сформулював і втілив п’ять принципів нової архітектури: підйом на опори, плоский дах-сад, вільне планування, стрічкові вікна та незалежний фасад. Будівля була не відповіддю на запит клієнта. Вона була відповіддю на питання, як має виглядати простір у ХХ столітті.

Клієнт і реальність

П’єр та Ежені Савой замовили сучасну заміську резиденцію з комфортом і видом. Натомість отримали експеримент. Дах протікав, вентиляція була незручною, бетон не тримав тепла. Вілла виявилась непридатною для постійного проживання. Родина скаржилась, згодом подала до суду, а сам Корбюзьє на запитання про побут лише повторював свої принципи.

У результаті вілла не стала домом, але стала іконою. Її критика і дискомфорт не зупинили головного — формування нового уявлення про архітектуру.

Руйнування і порятунок

Під час Другої світової війни віллу Савой зайняли спершу німецькі, а потім американські підрозділи. В ній тримали сіно, її інтер’єри знищували, а сама будівля поступово руйнувалась. У 1950-х місцева влада запропонувала знести споруду — на її місці мала з’явитись школа. Утім, проти виступили архітектори, історики і сам Ле Корбюзьє. Завдяки кампанії в 1965 році вілла Савой стала першим об'єктом модернізму, визнаним національною пам’яткою у Франції. Це був прецедент: офіційне визнання сучасного — ще за життя його автора.

Культурна роль

У період з 1985 по 1997 рік віллу Савой повністю реставрували. Сьогодні вона — відкрита для відвідувачів, входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО і є обов’язковим кейсом у програмах архітектурних шкіл по всьому світу. У цьому будинку майже ніхто не жив, але в ньому жили ідеї про майбутнє. Саме тому він змінив більше життів, ніж будь-яке зручне житло.

Вілла Савой — це не простір для людини. Це простір для розуміння того, ким може бути людина в новій епосі. Архітектура тут не обслуговує, а ставить умову. І ця умова — жити не в межах традиції, а в межах мислення. У ХХ столітті було багато будинків, де жила еліта. Але лише один — де народилась сучасність.

‍

‍