Своєю назвою Липки завдячують липовій алеї, висадженій у XVIII столітті. Але ще до того місцевість була частиною природної тераси над Дніпром — вигідно піднятої, захищеної й панорамної. У XIX столітті тут зʼявляються садиби чиновників, фінансистів і дипломатів. Із приватної території Липки поступово перетворюються на адміністративний і культурний осередок столиці.
Це не була забудова за планом. Це була локалізація сили.

Площа, масштаб і стилістика забудови Липок зберегли головне — тяглість влади, зашифровану в формі. Особняки в стилях класицизму, неоренесансу, модерну не змагаються між собою — вони утворюють систему.
Будинок Лібермана, особняк Іпсіланті, Маріїнський палац, садиби Терещенків і Бродських — усе це не просто архітектурні об’єкти, а вузли впливу, закладені в місто на століття.

Район зберіг симетрію вулиць, бруківку, ландшафтні осі, низьку щільність забудови. Липки — це адреса без адресності. У різні часи тут жили Павло Скоропадський, Олена Теліга, Володимир Винниченко, Григорій Ґалаган, родина Терещенків. Хтось — у своїх будинках, хтось — у гостях, хтось — у готелях і резиденціях. Але суть не в проживанні. Суть — у присутності.
Бути на Липках — означало бути в тілі системи.

Нерухомість поза ринком

Сьогодні Липки — це найдорожчий сегмент київського ринку житла. Але формально це не ринок. Квартири з видом на Маріїнський парк, поверхи у дореволюційних будинках, реставровані садиби — усе це або продається на умовах, або взагалі не продається. Ціни коливаються від 4000 до 6000 доларів за квадратний метр. Але цінність визначається не площею, а доступом.

У районі майже не ведеться нової забудови. І це — не наслідок відсутності інтересу, а результат культурного бар’єру. Тут не будують нового, бо не хочуть руйнувати старе — навіть якщо це не закон, а мовчазна домовленість.

Інститутська

Особливе місце в географії Липок займає вулиця Інститутська. У 2013–2014 роках вона стала траєкторією Революції Гідності. З формально урядової вулиці вона перетворилась на осередок громадянського опору. Це було порушення правил простору. І воно дало нову глибину районові, що тримався винятковості. Сьогодні ця вулиця не просто проходить через центр. Вона розрізає час.

Державність як буденність

У Липках розташовані Адміністрація Президента, Кабінет Міністрів, Верховна Рада, Нацбанк, судові установи. Це місця ухвалення рішень, що впливають на країну щодня. І все це — в оточенні старих дерев, фасадів без вивісок і вулиць без світлових екранів.

Липки не змінюються бо не мусять. Вони не конкурують із новими кварталами і не вдають із себе щось інше. Тут престиж не модифікується, він — успадковується. Це не про комфорт, сервіс чи локацію. Це про простір, який узаконює вплив.
У місті, що безперервно перебудовується, Липки залишаються його пунктом неповернення. Тим, що не підлягає редевелопменту. І саме тому — визначає напрямок.