У великих бюро генеративні системи інтегровані в щоденний процес. У Zaha Hadid Architects ШІ застосовують для формотворення і кліматичної адаптації, AI Build створює павільйони, друкуючи їх за обчисленнями, а не за ескізами. Художник Refik Anadol формує інсталяції на базі сотень мільйонів зображень, а Cloud Pavilion у Китаї змінює форму залежно від погоди і кількості відвідувачів. Платформи Hypar, Spacemaker та Arkdesign пропонують сценарії забудови автоматично, а архітектор переходить із ролі автора в роль куратора: він не креслить, а вибирає.

Місто як система: інтелектуальні середовища майбутнього

Смарт-місто вже не набір технологій, а інтегрована система, де архітектура реагує на поведінку. Songdo в Кореї демонструє єдину мережу, що об’єднує транспорт, енергетику, безпеку і житло. Masdar в ОАЕ став лабораторією кліматично орієнтованого планування. NEOM у Саудівській Аравії є наймасштабнішою моделлю міста, де кожне рішення ухвалюють дані. Але разом з ефективністю з’являється ризик: коли система бачить людину лише як змінну, міста стають передбачуваними і втрачають обличчя.

Нова роль архітектора: курація замість авторства

ШІ змінює не тільки спосіб створення проєктів, а й саму професію. Архітектор стає куратором складної системи, а не автором окремої форми. При цьому цінність набуває те, що машина не може відтворити: культурний контекст, інтуїція, здатність відчути простір. У світі, де автоматизація прибирає недосконалість, архітектура ризикує втратити характер. З’являється нова нерівність: кастомні рішення для тих, хто платить, стандартизовані схеми для решти.

Український контекст: можливість створювати, а не копіювати

Для України ця технологічна трансформація не лише виклик, а й шанс. Масштабна відбудова країни потребує точних інструментів планування, логістики та симуляції, які дає ШІ. Але головне завдання не дозволити технології підмінити сенс. Українська архітектура може використовувати алгоритми як інструмент, а не тренд, і створювати міста з пам’яттю, ритмом і власним характером.

Людський сенс автоматизованої архітектури

Штучний інтелект не заміна архітектора, а дзеркало його мислення. Алгоритми здатні згенерувати форму, але не пояснити, чому вона варта існування. Майбутні міста будуть автоматизованими, але їхнє значення залишиться людським. Архітектура майбутнього — це діалог між точністю технології та інтуїцією автора, який зберігає сенс серед автоматизованих рішень.